Коли ми обнімаємося у мене на території ми підраховуємо яка це зустріч. 24 зустріч в Луцьку з 25 поїздок Медса в Україну. Він і досі віддає свій вільний час вихідних на мадрівку читай по Толкієну. Роззувається і ходить босий по асфальту, траві, терасі, бо хто сидів добу в авто вкурсі справи. Гукаю. Медс, я тебе стрічатиму по президентськи, з шашликами. Кожен раз Медс бере з собою нових данців, бо це важливо впершу чергу для них.
І так, кожного разу ми робимо селфі на нашій фотозоні – Любіть Україну!
Поїздка з Орхуса до Луцька це завжди тяжко. Бо по-перше це дорога з навантаженим авто, це траси, автобани, довантаження, швидкість. Вже не раз приходилося і перевантажувати авто, і шукати місце де залишити вантаж чи саме поламане авто, а товар порозкидати в салони на голови один одному. Це постійні якісь дрібні каліцтва, подерті лікті, збиті пальці, протрузії. Доречі особисто в мене 3 грижі і 9 протрузій за час перегрузок вантажу. Бо все це спішки. І я пишу цей текстик з лікарняного ліжка. Але таке воно є волонтерство. Нікого з тих, хто займається цим, я не здивував. Так вони ніколи і не жалілися, а навпаки, типу,- “тю, це легко”. Але насправді ні. І за четвертий рік я закарбував для себе одну істину, переважно все забудеться. Бо від добра добра не жди. І направду на 4 році так і пішло. Добре, що так станеться не з усіма. Ми тримаємо дружбу, можливо навіть інколи досить прискіпливо коли не треба, і пофігістично коли радше навпаки ставимося однин до одного, але тримаємо дружбу. Ми це волонтери-волонтери, волонтери-військові.
Тож сьогодні я роблю шашлики для своїх дорогих гостей. Три пакети тащу в авто і все роблю сам. Ставка на п’ятнадцяту нуль нуль. І рівно о п’ятнадцятій заходить поважна людина, без прізвищ, з якою з 2014 року робимо щось добре, а чарки випити і не було коли. Я якраз нарізаю шию, солю, вдавлюю лимон і відповідаю на добре підготовлені питання. Все по простому, все свіже. Один за одним зявляються волонтери, військові, близькі. В цьому процесі і застілля назвати застіллям неможливо. Але ми наговорилися досхочу. Пообідавши приступаємо до передачі майна, підрахунків кошного товару, опис, ще раз перерахували. і Гайда робити фото і відео.
Спершу хочу зазначити, що КОЛО Нордік передав 20 моніторів з докстанціями, за допомогою яких буде обладнано ціли клас робочих місць одного специфічного підрозділу. В додаток до цього новенький Стар Лінк! Це не багато не мало, а стільки скільки було необхідно. Кілька з них поїдуть в інші підрозділи.
Та найбільше я тішуся за свого брата і зараз думаю як йому допомогти у дуже крутезній справі, що він робить. Наразі він це робить там поблизу лінії фронту, а ми сприяємо. Тож раніше передали йому 3д принтер і нотбук. А нині данські друзі привезли холодильник, зарядну станцію екофло та монітор з докстанцією. Пакуємо записуємо.
Так от, до теми шашликів. Всього і не переговориш. Але звісно хорошого на війні мало. Тому важливо говорити з військовими, чути їх, чути з перших вуст наскільки їх робота важлива і першочергова. Розуміти, що вони роблять, почути їх бачення, змогти на щось повпливати, в т.ч. як представник і волонтерського, і політичного середовища. Наскільки треба багато ресурсів. Наскільки треба поринати в працю. Наскільки важливо, щоб система працювала. Війна одна для всіх. Тому записали відео, звернення, проговорили потреби. І я вже в голові кручу куди ми поїдемо завтра, до кого, що проситимемо, що говоритимемо. Розмова насправді серйозна, звісно не без жартів. Але з гострими, з сухими висловами і фактами, але нема, що переповісти на загал. І поки я зібрався це писати, чеговий каб прилетів десь поряд з тими, хто ніби щойно сидів за одним столом.
Не всіх можна і не всіх варто зображати на фото. То я вже зрозумів. Хоча інколи дуже хочеться ніби похизуватися безумовною дружбою і прихильністю одне до одного. З іншої сторони сьогодні прохачів міжнародної допомоги надзвичайно багато. І я розумію, що всім треба, але коли стосується наших волиняк, це для мене першочергове. І я це прямо кажу данцям, що буду завжди більше намагатися проговорити для тих, у кому впевнений, кого знаю, хто робить, хто діє. Відповідно миттєво народжуються плани. Саме так. Цей текстик, що я зараз пишу він геть інакший за інші. Тут проста кухня підпільників. Свій до свого по своє. Обмінялися шевронами, вручили нагороди. І поїхали відпочивати, бо завтра довга дорога до наступної точки вивантаження і додому!
#KoloNordic #ІнфраструктурнийКлуб #Війна #Волонтери #Данія #Україна
Звичайно сьогодні не усі зібралися. І цим текстом хочу подякувати нашим чарівним дівчатам Наталі Новак з Італії і Юлі Хацюр з Польщі, українкам які докладають максимум зусиль, щоб підримати нашу спільну справу. Подякувати моїм жертводавцям, які завжди докидають кілька гривень на всі ті наші збори. А дехто і не тільки кілька гривен. Сімї і родині, батькам і дітям, брату і всім всім всім колегам, що прощають мені особисту відсутність на роботі. І безмежній підтримці у всіх добрих справах Мережі гіперлокальних медіа Район ін уа і одразу запрошую стати фундаторами усіх хто хоче приєднатися до чогось дійсно великого і світлого ТУТ ДРУЗІ РАЙОНУ
Залишити відповідь